Методи захисту МК від корозії та підвищення їх по жаростійкості

 

перевезенні хлоридної  кислоти у стальній тарі. До неорганічних інгібіторів належать нітрити, хромати, фосфати, силікати. Механізм діїінгібіторів є предметом дослідження багатьох науковців.

Усе вище написане відтворимо у таблиці.

 

 

 

 

 

4.Вогнестійкість  металоконструкцій.

 

Під вогнестійкістю конструкцій, з яких зведено будівлю, розуміється їх здатність при пожежі стримувати поширення вогню без втрати своїх основних експлуатаційних властивостей. До таких властивостей відносяться:

а) несуча здатність;

б) огороджувальна здатність.

Втрата несучої  здатності конструкцією означає  її обвалення. Втратою ж огороджувальної здібності вважається прогрів до появи тріщин і отворів з проникання продуктів горіння і займанням матеріалів (особливо легковозгораемие) в суміжних відсіках та приміщеннях або прогрів до температури, при якій можливе таке займання.

Межею вогнестійкості конструкцій вважається час в годинах від початку спалаху до моменту появи ознак такої втрати. Встановлюється він експериментальним шляхом. Для цього дослідний зразок конструкції натуральної величини закладають у спеціальну піч, де впливають на нього високою температурою (вогнем), одночасно із застосуванням проектного навантаження (тимчасової та постійної від власної ваги, ваги стаціонарного обладнання і машин, динамічної від руху механізмів і пр.).

Іншим критичним  ознакою при визначенні показника  межі вогнестійкості конструкції є перевищення на певну величину її температури в окремих точках або в середньому по поверхні в порівнянні з початковою. Найменший межа вогнестійкості мають металеві конструкції, нічим зверху не покриті, найбільший – залізобетонні. Максимальна межа вогнестійкості досягає 2.5 ч.

Інший показник ступеня вогнестійкості конструкцій  – межа поширення вогню, тобто  розміри пошкоджень поза зоною пожежі. Вимірюється він у сантиметрах  і становить 0 – 40 см.

Таким чином, ступінь  вогнестійкості будинку пропорційна ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій. Ті, у свою чергу, діляться на вогнетривкі (камінь, цегла, металоконструкції), важкозгораємі і спаленні. До вогнестійких відносяться матеріали змішаного характеру-горючі матеріали, захищені зовні вогнетривкими або протипожежними просоченнями. (Приклад – повсть, просочений розчином цементу). Третя група-матеріали, які легко спалахують і горять (деревина).

 

 

Особливості вогнезахисту металоконструкцій

 

 

 

Металевим конструкцій  необхідно забезпечувати захист від вогню. При тривалому впливі на метал температурою понад 500 градусів Цельсія, конструкція втрачає свою міцність, що може привести до обвалення будівель.

 

 

Для теплоізоляції  металевих елементів на них наносять вогнезахисний шар, що нагадує на вигляд лакофарбові матеріали. При загорянні вони спучуються, утворюючи шар піни. Наносять такий склад у кількості 10 шарів на оброблений метал, а вже поверх накладають фарбу.

До негорючих  матеріалів, що використовуються для  підвищення вогнетривких властивостей металу, відносяться обмазка, штукатурка та інші товстошарові негорючі склади, а також цеглу, збірні конструкції, листові матеріали.

 

Висновок

 

Антикорозійний  захист виробів, конструкцій та споруд - це комплекс захисних засобів, що застосовуються до об'єктів, з метою запобігання та профілактики корозійних процесів. 
Необхідно, щоб даний захист застосовувався на всіх етапах виробництва та експлуатації об'єктів - починаючи з проектування і виплавки металу, зберігання виробів, монтажу конструкцій та споруд, закінчуючи подальшою їх експлуатацією.

Найбільш використовуваним матеріалом в сучасній промисловості, поряд з бетоном, є чорна сталь, оскільки металеві конструкції найбільш придатні для вирішення технічних  і дизайнерських завдань. Своєчасний антикорозійний захист дозволяє продовжити термін експлуатації металевих конструкцій і виробів з металу, а також захистити їх від руйнівного впливу агресивного навколишнього середовища.

Металевим конструкціям необхідно забезпечувати захист від вогню. При тривалому впливі на метал температурою понад 500 градусів Цельсія, конструкція втрачає свою міцність, що може привести до обвалення будівель.Це можна досягти за допомогою негорючих матеріалів, що використовуються для підвищення вогнетривких властивостей металу, відносяться обмазка, штукатурка та інші товстошарові негорючі склади, а також цеглу, збірні конструкції, листові матеріали.

 

 

 
Список використаної літератури

 

Ковалець С.І. Метали та їх властивості. – К., 1983.

 

Енциклопедія  з матеріалознавства. – К., 1986.

 

Цікава фізика. – К., 1990.

 

Цікава хімія. – К., 1993.