Спілкування як основа життєдіяльності і взаємодії людей

      Суть  справи слід викладати чітко, без  зайвих дрібниць. Лаконізм викладу  досягається детальним продумуванням  головних і другорядних питань, які вимагають короткої і конкретної відповіді.

      Закінчує  розмову переважно той, хто подзвонив, але якщо співрозмовник старший  за віком або службовим становищем, то дають можливість йому закінчити  розмову. Незважаючи на вік і становище, обидва співрозмовники повинні використовувати формули ввічливості, напр.: пробачте за турботу, дякую за увагу, до побачення.

      Під час телефонної розмови потрібно виявляти свою делікатність, вибачатися за те, що відірвали від справ, дякувати за послугу, тоном слів, їх добором передавати своє шанобливе ставлення до співрозмовника.

Список  використаної літератури

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.
2. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділов. комунікації. – К., 2002.
3. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С. .
4. Корніяка О. М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити? – К., 1995.
5. Культура української мови / За ред. В.М.Русанівського. – К., 1990.
6. Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.
7. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001.
8. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика спілкування. – К., 2002.
9. Шеломенцев В.М. Етикет і сучасна культура спілкування. – К., 2003.