Автотранспортна инфраструктура города Киева

Зміст

 

Вступ

1. Теоретико-методичні засади  дослідження автомобільної інфраструктури  міста 

1. Термінологічно-понятійна база автотранспортної інфраструктури міста
2. Чинники розвитку автотранспортної інфраструктури міста та їх класифікація
3. Методи і методика дослідження автотранспортної  інфраструктири міста
2. Аналіз сучасного стану автотранспортної інфраструктури міста Києва
1. Дорожня мережа міста та інфраструктура її обслугоування
2. Інфраструктура обслугоування автотранспортних засобів міста
3. Пассажирський автомобільний транспорт міста
4. Вантажний автомобільний транспорт міста
3. Проблеми та перспективи розвитку автотранспортної мережі міста Києва
1. Сучасні проблеми автотранспортної  інфраструктури міста Києва
2. SWOT-аналіз автотранспортної мережі міста
3. Основні заходи щодо покращення стану автотранспортної мережі міста

Висновки

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Актуальність вибраної теми полягає в тому, що транспортна інфраструктура міста Києва на даний момент є найпроблемнішою транспортною мережею серед міст нашої держави.

Об’єктом дослідження є транспортна інфраструктура міста

Предметом дослідження є стан розвитку та проблеми транспортної інфраструктури на даний момент.

 Мета дослідження: вивчити історичні аспекти розвитку транспортних зв’язків, встановити проблеми і шляхи їх вирішення.

У відповідності з метою  і гіпотезою дослідження ставляться такі завдання:

• Проаналізувати та охарактеризувати стан транспортної інфраструктури як загалом, такі за видами та призначенням транспорту
• Виявити основні проблеми транспортної інфраструктури міста та запропонувати шляхи їх вирішення
• Дати прогноз щодо виникнення проблем і загроз інфраструктурі у перспективному майбутньому

Методи дослідження: загальнонаукові (філософські), конкретно-наукові (географічні), спеціальні (економічні, математичні).

Практичне значення дослідження полягає у визначенні сучасного стану розвитку транспортної мережі міста, визначенні існуючих проблем міста та запропонуванні можливвих варіантів їх вирішення та у прогнозуванні майбутніх проблем та загроз, які можуть виникнути у майбутньому.

 

1. Теоретична та методична  основа дослідження автомобільної  інфраструктури міста Києва

 

1.1. Термінологічно-понятійна база автотранспортної інфрастуктури міста

 

Оскільки транспорт в  житті будь-якого суспільства посідає дуже важливу роль, інфраструктура, яка б забезпечувала його безперебійне та надійне функціонування, має бути розвиненою, сучасною та високоякісною.

Спочатку треба дати основні  визначення термінам, які задіяні  в даній роботі.

Автотранспортна інфраструктура - це сукупність об’єктів (підприємств, закладів), які займаються ремонтом, будівлею та реконструкцією, експлуатаційним утримання доріг, мостів та інших дорожніх шляхів; котрі як виконують перевезення, так і забезпечують їх виконання та обслугоування; забезпечують належне функціонування транспортних засобів та підтримують їх в належному технічному стані; обслуговують пассажирів транспортних засобів надаючи різноманітні послуги.

Умовно можна класифікувати  підприємства та установи автотранспортної інфраструктури за сферою діяльності (за предметом того, що вони обслуговують):

• Обслугоування дорожньої мережі (централізоване державне обслугоування дорожньої мережі міста – “Київавтодор”, приватні підприємства)
• Технічне обслугоування транспортних засобів (різнопрофільні приватні станції технічного осбслугоування, офіційні станції технічного обслугоування при дилерських мережах автомобілевиробників)
• Забезпечення транспортних засобів пальним (автомобільні заправочні станції)
• Підприємства з продажу транспортних засобів, запасних частин, витратних матеріалів (спеціализовані точки продажу запасних частин та витратних матеріалів, дилерські (офіційні) точки подажу запчастин та витратних матеріалів, офіційні дилерські мережі автосалонів, приватні точки продажу транспортних засобів)
• Обслугоування пасажирів транспортних засобів (торгівельні зали при азс, обслугоування пасажирів транспортних засобів закладами харчування)
• Заклади догляду за зовнішнім станом автотранспорту (мийки)

Наведена вище класифікація повністю характеризує та розподіляє підприємства по видам діяльності та дає розуміння інфраструктури в  повному обсязі, тобто пояснює  те, що інфраструктура – це розрізнені та незалежні, але в сукупності єдині за об’єктом діяльності підприємства, налагоджена робота яких забезпечує безперевний процес транспортування вантажів та пасажирів по території міста. Економічна ефективність будь-якого підприємства кожного з видів діяльності залежить від інших.

Місто, як складна багатофункціональна система, якщо порівнювати цю систему з організмом людини, має свою своєрідну кровоносну систему – автомобільний транспорт, тільки завдяки якому забезпечується своєчасне транспортування як пасажирів, так і вантажів в середині міста. Якщо в автотранспортній інфраструктурі виникають проблеми, які, або сповільнюють загальний рух автотранспорту (затори, наприклад), або зовсім його зупиняють (метеорологічні умови – сніговий шторм у кінці березня 2013 року, наприклад), функціонування інших складових міста, в наслідок цього, теж сповілнюють або припиняють функціонування.

Оскільки транспорт відноситься  як до матеріальної сфери виробництва (оскільки транспортування вантажів є частиною виробничого процесу  матеріальних благ), так і до сфери  послуг (сюди включаються пасажирські  перевезення), можна сказати що господарство в цілому залежить від  транспортної інфраструктури, а в випадку міста  – вцілому від автотранспортної інфраструктури (виключення дуже рідкісні, наприклад місто Венеція в  Італії залежить від функціонування водного транспорту всередині міста, але зовнішні транспортні зв’язки  міста представлені також і іншими видами транспорту).

Автомобільний транспорт  загалом – це транспортні засоби, які для руху використовують механічну  силу двигуна внутрішнього згоряння, які можуть використовувати різноманітні ресурси – певний тип палива (дизельне паливо, бензин, водень, тощо) або електроенергію. Автомобільний транспорт, згідно законодавста, можна поділити на наступні види:

• Легкові автомобілі (з масою до 3,5 тонн)
• Вантажні автомобілі (з масою понад 3,5 тонни, сюди також включаємо автомобілі особливо великої вантажопідйомності – понад 12 тонн)
• Автобуси (транспортні засоби, кількість місць перевишує 8)
• Тролейбуси (транспортні засоби, кількість місць у яких перевищує 8, а також має електродвигун, який під’єднаний до зовнішньої дротової електромережі)

Усі вищеперераховані види автотранспорту представлені в місті  Києві, і, для зручності, ми надалі будемо використовувати цю класифікацію.

Дорожне покриття у місті  Києву в абсолютній більшості (99%) асфальтоване, і класифікувати яким-небудь чином його не має причин. Вулиці мають різну кількість полос  для руху, характеризувати дорожне  покриття будь-якої ділянки міста  можна тільки його технічним станом.

З математичної точки зору, кожен елемент сучасної автотранспортної інфраструктури, як нелінійної детермінованої системи, чутливий до початкових умов.

 

 

1.2. Чинники розвитку автотранспортної інфраструктури міста та їх класифікація

 

 

Автотранспортна інфраструктура, як будь-яка система, зазнає впливу як зовнішніх, так і внутрішніх чинників (або факторів), від яких залежить стан системи та її подальший розвиток.

 

В першу чергу надамо класифікацію цих чинників:

• Природні чинники (температурний режим, опади, гідрологічні умови розташованих всередині або поблизу інфраструктури водних об’єктів).
• Соціально-економічні чинники (коньюнктура ринку продажу-купівлі автомобілів, цінова політика торгівельних закладів на автотовари, рівень доходів населення, купівельна спроможність населення, цінова політика підприємств та організацій, що надають транспортні послуги (таксі, громадський транспорт, логістичні компанії, тощо))
• Правові чинники (діюче законодовавство, що регламентує дорожній рух, податкова політика держави, діяльність державних заклади, що обслуговують транспортні шляхи)

Ці чинники впливають  на саму суть автотранспортної інфраструктури, на те як вона розвивається та якою формується. Наприклад, від комплексу правових та економічних чинників залежить густота  мережи азс, якість пального, ціна на пальне.

 

1.3. Методи і методика дослідження автотранспортної  інфраструктири міста

 

Методи,  що використовуються при дослідженні такого об’єкту, як автомобільна транспортна інфраструктура, можна класифікувати так:

• Картографічний (вивчення карт міста – це по-суті вивчення дорожньої мережі міст; також на спеціальних картографічних творах, як дорожні атласи, показані існуючі азс, заклади громадського харчування, готельні заклади біля автошляхів, тощо)
• Математичний (уявлення і обрахування автотранспортної інфраструктури як математичної моделі надасть більш чітке уявлення про неї)
• Статистичний (цей метод дозволяє отримати точну інформацію про стан інфраструктури в певному часовому проміжку, що надає каскаду загальної інформації про інфраструктуру наповнення і дозволяє вивчати її як об’єктивно-існуючий елемент міста)
• Метод польових досліджень (цей метод дозволяє фіксувати певні явища, що виникають всередині інфраструктури – затори, дтп, тощо)
• Історичний метод (він дозволяє порівняти стан інфраструктури в минулому та сучасний стан, і це порівняння є основою для прогнозування розвитку інфраструктури в майбутньому)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз сучасного стану автотранспортної інфраструктури міста Києва

 

2.1. Дорожня мережа міста та інфраструктура її обслугоування

 

По-суті, дорожня мережа міста  – це сукупність вулиць, шосе, проїздів, мостів, паркінгів, які формують розгалужену та складну систему шляхів, які поєднують між собою усі будівлі міста між собою, а також місто з регіональною (та вищих рівнів) дорожньою мережею.

Київська автодорожня  мережа формувалася на протязі півтори  тисячі років, але сучасний її вигляд був фактично сформований у період існування на теренах нашої держави  Радянського Союзу, а точніше  після Великої Вітчизняної війни.

Вивчаючи картографічні  матеріали території міста, можна  побачити, що дорожню систему міста  можна поділити на правобережну і  лівобережну частини.

Правобережна частина  має характерний для великого радянського міста вид дорожньої мережі – зовнішня кільцова дорога, внутрішнє кільце та мережа вулиць, поміж них. З цієї частини виходить 3 шосе міжнародного значення (Е37, Е40, Е95): Гостомелське шосе, Житомирське шосе, Одеська траса. Також на північ та на південь, паралельно Дніпру виходять 2 траси – Столичне шосе (яке спочатку ділиться, а потім плавно переходить у Дніпропетровське шосе) та Вишгородське шосе, але ці 2 траси мають регіональне (Вишгородська) та міжрегіональне (Дніпропетровське) значення.

Лівобережній частині  дорожньої мережі міста характерна ортогональність маленьких вулиць та протягненість з заходу на схід магістральних, які виходять з мостів через Дніпро. Також характерним є мережа доріг у приватних секторах, де більша частина мережі не асфальтована.

Дорожнє покриття на переважній більшості вулиць – асфальт, але  на деяких вулицях історичного центру та деяких інших залишилося бруківкове покриття (дорожнє покриття з кругляка) (Андріївський узвіз, Володимирський узвіз, Боричів тік...).

Завдяки тому, що дорожня  мережа формувалася за часів Радянського Союзу, вона не розрахована на велику кількість автомобілів, оскільки незначна частина населення мала власний автомобільний транспорт, і тому в основному мешканці міста користувалися громадським транспортом.

Після розпаду Радянського  Союзу кількість автомобілів  почала збільшуватись в геометричній прогресії, що призвело до значного перенавантаження транспортної системи в певні часові проміжки, які пояснюються денним розпорядком пересічного міського жителя і пов’язано з робочим розпорядком: